Цікаві факти про Григорія Сковороду

Упевнені, ви знаєте, що цьогоріч маємо важливу дату: 300 років від дня народження видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди. А що ви про нього знаєте? Окрім того, звісно, що він багато мандрував, писав філософські байки та що саме його зображення зараз прикрашає 500-гривневу банкноту. А він був надзвичайно багатогранною особистістю! Сьогодні хочемо познайомити вас із видатним філософом ближче.

Він був одним із найосвіченіших людей XVIII століття

Ще б пак, адже вчився він аж 15 років! Хоча і з перервами. А вчився він у вже легендарній Києво-Могилянській академії. Цікаво, що тоді там не здобували якусь конкретну професію, там насамперед надавали освіту. Студенти могли в будь-який момент залишити її, а потім – без проблем повернутися за рік, два чи навіть десять. Чому так? Бо більшість студентів не мали грошей на те, аби спокійнісінько собі навчатися, їм потрібно було заробляти на життя. 

От і Сковорода теж кілька разів переривав навчання. Але все одно встиг вивчити польську, німецьку, латинську та грецьку мови, а також опанувати поетику, риторику, діалектику, логіку, етику, фізику та метафізику. Згодом, під час подорожей, він додатково вивчив  французьку, італійську та угорську мови. 

Також Григорій Савич напам'ять знав Біблію та й взагалі неабияк знався на теології (вченні про Бога). Усе це дозволило йому згодом і самому стати викладачем у Харківському колегіумі. 

Він був талановитим музикантом та співаком

І цей талант помітили ще в самому дитинстві. Коли Григорію було 7 років, його віддали до дяківської школи, там учитель і помітив здібності хлопця. Майбутній великий філософ так гарно співав, що став першим співаком на крилосі в церковному хорі. А це було не аби що! 

Згодом, уже під час навчання в Києво-Могилянській Академії, він вчився музичної грамоти та грі на інструментах, а також був солістом у церковному хорі. Зрештою Сковорода опанував скрипку, флейту, бандуру, ліру та гуслі. А ще він чудово грав на сопілці та навіть міг змайструвати її самостійно.

Навчайтеся на онлайн-курсах «На Урок»
Оберіть клас:

У 19 років Григорій Савич пройшов неабиякий конкурсний відбір та потрапив до придворної капели. Відтак перервав навчання та поїхав до Санкт-Петербурга. Там співав в операх, літургіях, на різних урочистостях, а також відкрив у собі талант композитора та навіть став придворним уставником (тобто отримав право керувати хором).

І все нібито йшло непогано, аж ось імператриця Єлизавета вирішила помандрувати до Києва, аби відвідати святі місця, а Григорій був серед тих, хто її супроводжував. І назад уже вирішив не повертатися, а натомість повернувся до Києво-Могилянської академії продовжив навчання.

Він насправді був гурманом

Трохи розходиться зі звичним образом Сковороди-аскета, чи не так? Але протиріччя тут немає: аскетичний спосіб життя філософ почав вести вже набагато пізніше. А от в молодості він дуже любив відомі токайські вина та пармезан. Здавалося б, звідки в Україні пармезан? А токайське вино? Так, тоді в Україні їх не було, але вони були в Європі, де Сковорода провів не один рік. 

А опинився він там у складі «Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору». Річ у тім, що чи не всі представники династії Романових були палкими прихильниками угорських вин, а особливо – токайского. А в цариці Єлизавети любов до токайского вина сягнула найвищих вершин. Тож вона вирішила направити до Токаю постійну комісію, яка б пробувала та відбирала найкращі зразки для царського двору на місці, а потім – надсилала до Санкт-Петербурга.

Зараз думки істориків щодо того, як саме опинився Сковорода в цій комісії, розходяться. Спочатку було прийнято вважати, що він виконував роль дячка для похідної православної церкви, але дехто з дослідників упевнений, що він поїхав у якості компаньйона голови комісії – генерала Федора Вишневського. Є й третій варіант – Григорій Савич міг потрапити до комісії як перекладач та людина, добре обізнана в музиці. 

Як би там не було, але перед комісією стояло важливе завдання: відібрати дійсно найкраще та найсмачніше вино. Адже його питиме сама імператриця! Тож на дегустаторів (заради об’єктивності!) перетворилися всі. Саме тоді Сковорода і познайомився із токайскими винами. Особливо йому припало до душі десертне «Токай Асу». Дехто з дослідників намагався довести, що філософ був залежним від алкоголю, але листи сучасників це спростовують – він міг зробити лише один-два ковтки. 

Але подорож не обмежилася лише Угорщиною – комісія, звісно, побувала і в інших країнах Європи, а там були вже свої смаколики! 

Почавши мандрувати, Сковорода відмовився від м'яса і раби та взагалі їв раз на день (і дуже мало), але навіть тоді він не відмовлявся від ковтка токайского та шматочка пармезану. І навіть робив відповідні замовлення друзям, які їхали закордон. 

Про нього складали легенди

Та ще й які! Наприклад, люди були просто впевнені, що Сковорода цілком міг відмовитися від зустрічі з самою імператрицею Катериною! Як розповідають перекази, якось цариця, перебуваючи на Харківщині, почула розповідь про мандрівного філософа. Вона любила вважати себе покровителькою видатних людей, тож одразу здивувалася, чому ж вона не знає про таку непересічну особистість? Потрібно терміново його побачити! А ще краще – забрати із собою до столиці!

На пошуки відправили або просто довірену особу, або самого князя Потьомкіна (тут кілька версій). І от ця людина об'їхала мало не всю Харківщину, але таки нарешті побачила десь на узбіччі дивного чоловіка, що сидів на землі та грав на сопілці. Поруч паслася вівця. За описом, що дали імператриці, цей дивак був дуже схожим на мандрівного філософа. Тож йому повідомили про волю цариці, на що Сковорода відповів: «Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

Навчайтеся на онлайн-курсах «На Урок»
Оберіть клас:

Але й це не все! Є ще одна легенда, згідно з якою Григорій Савич та Катерина таки зустрілися. Як, адже він відмовлявся? А от це невідомо. Проте відомо, що коли Катерина ввійшла до зали, то всі вклонилися їй... Окрім Сковороди. Вона дуже здивувалася та запитала, чого ж він не вклонився? На що філософ відповів: «Ти сама хотіла на мене подивитися. А як ти мене роздивишся, якщо я удвоє зігнуся». А це вражає! 

Так, скоріше за все, це легенди, але ж які чудові!

Був провидцем

Принаймні, так кажуть. Наприклад, у 1770 році Сковорода був у Києві. Проживши там три місяці, він раптово відчув непереборне бажання повернутися до Харкова. А потім, ідучи Андріївським узвозом, філософ раптово відчув трупний сморід. Стривожений, він швидко зібрався, та поїхав із Києва, попередивши друзів про те, що тут буде чума. Йому ніхто не вірив. Це сталося у серпні. А вже 3 вересня у Києві розпочалася епідемія чуми. Тоді Григорій Савич зрозумів, що Бог врятував його, і, певно, не просто так.

А ще Сковорода передбачив власну смерть. Срезневський писав про смерть філософа так:

…Був прегарний день. До дідича з'їхалось багато сусідів погуляти й повеселитись. Мали також на цілі послухати Сковороди… За обідом був Сковорода незвичайно веселий і говіркий, навіть жартував, оповідав про своє минуле, про свої мандрівки, досвіди. Зачаровані його красномовством повставали всі від обіду, Сковорода щез.. Він пішов у садок. Довго ходив він по перехресних стежках, зривав овочі й роздавав їх хлопчикам, що працювали в садку. Над вечір пішов сам господар шукати Сковороду й застав його під гіллястою липою. Вже заходило сонце: останні його проміння пробивалися крізь гущу листя. З рискалем у руці копав Сковорода яму – вузьку, довгу яму. – «Що це, друже Григорію, чим то ти зайнятий?» – спитав господар, підійшовши до старого. «Пора, друже, закінчити мандрівку! – відповів Сковорода. – І так усе волосся і злетіло з бідної голови від мордування, пора непокоїтися!» «І, брате, дурниця! Досить жартувати, ходімо!» – «Іду! Але я прохатиму тебе попереду, мій добродію, хай тут буде моя остання могила». І пішли в хату. Сковорода недовго в ній лишився. Він пішов у свою кімнатку, перемінив білизну, помолився Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали на нього з вечерею. Сковорода не з'явився. Другого дня вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб розбудити його; одначе Сковорода лежав уже холодний закостенілий.

Він помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (сьогодні Сковородинівка, що на Харківщині). На надгробку, як і заповідав Сковорода, викарбували напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Був дійсно видатним філософом

Свою філософію Сковорода розумів як уміння жити у Богові, у гармонії з природою, в мирі з людьми і власною совістю. Він вважав, що все, створене Богом, можна поділити на три світи:

  • загальний, макрокосм;
  • світ людини, мікрокосм;
  • символічний світ Біблії.

Найважливішим завданням він вважав пошук шляху, що веде до щастя, до любові, до уподобання Богу. Етичним ідеалом Сковороди  був ідеал нерівної рівності: всі люди рівні перед Богом, але одночасно вони є нерівними, бо мають різну натуру. Метою всіх людей є наближення до Бога, отримання вищого блаженства. 

А основними темами його творів були:

  1. Дружба. Її Сковорода вважав джерелом радощів, а отже – душевного здоров'я. Але він наголошував на тому, що друзів варто вибирати обачно, адже навколо чимало підлабузників та нечесних людей. Із такими варто рішуче обривати стосунки.
  2. Сродна праця. Одне з найважливіших понять у філософії Сковороди! Простими словами це вибір діяльності відповідно до власних нахилів та вподобань. Вибір роботи, яка дійсно приносить радість, а не просто забезпечує грошима. Тобто щастя приносить не будь-яка праця, а саме за покликанням. 
  3. Єдність духа та тіла. Філософ не протиставляв душу та тіло, а навпаки вважав, що людина є поєднанням одного та іншого. Тож і дбати потрібно і про душу, і про тіло! Він навіть уже тоді знав, що тілесні та духовні недуги можуть бути пов'язані між собою.

А ще Сковорода є автором численних цікавих афоризмів. Їх багато, але ми хотіли б виділити такі:

  • З видимого пізнавай невидиме.
  • Головне – пізнати себе, пізнати в собі справжню людину.
  • Що полюбив, в те й перетворився.
  • Все те не наше, що нас покидає.
  • Якщо хочемо виміряти небо, землю і моря, повинні, по-перше, виміряти себе.
  • З усіх утрат втрата часу найтяжча.
  • Любов виникає з любові. Коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Цікаво, чи не так? Але насправді ми зараз не перерахували і половини цікавих фактів із життя Григорія Савича Сковороди! Бажаєте дізнатися про мандрівного філософа більше? Тож якщо бажаєте дізнатися більше про життя видатного українського мислителя, письменника та мандрівника, а також зрозуміти, наскільки його ідеї та погляди є актуальними для нашого часу, долучайтеся до нашого нового конкурсу «Світ мандрів Григорія Сковороди». Ми подбали про те, аби зробити змагання захопливим і пізнавальним! 

Долучайтеся та не забудьте розказати про конкурс друзям! 

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!

Навчайтесь з «На Урок»

Запишись на курс уже сьогодні!

На цьому курсі ти швидко запам'ятаєш усі ключові дати та події в історії України, підготуєшся до ЗНО та навчишся уникати помилок при розв'язанні завдань.

Воронянська Наталія

Викладає курси підготовки до ЗНО з історії України при Полтавському університеті економіки і торгівлі. Cтаж роботи — 18 років

Усі онлайн-курси «На Урок»

Рекомендуємо