Що робить подорож захопливою, здоров'я міцним, а життя яскравим? Позитивний настрій – відповідає психолог; пригоди – зазначає мандрівник; нічого, все вирішено за нас – резюмує фаталіст. А мовознавець-реаліст слушно зауважує, що емоційного (і не тільки) забарвлення будь-якому процесу, предмету чи явищу надає прикметник.
Так-так, саме ця частина мови дозволяє описати особливості та ознаки навколишньої дійсності, «розлитися» у компліментах приємним людям чи вказати на приналежність комусь. Що ще під силу прикметникові? Відповіді – в нашій статті.
Головне про прикметник
Почнемо знайомство з прикметником із бліцзапитань, відповіді на які знають усі школярі, які поважають себе та мову, а також планують скласти ЗНО на високий бал. Упевнені, що ти серед них! Утім, repetitio est mater studiorum (тобто повторення – це мати навчання). Тож починаємо бліц, у якому можна перевірити свої знання.
1. Що таке прикметник?
Прикметник – це самостійна частина мови, що виражає ознаку (прикмету) предмета.
2. На які питання відповідає?
Прикметник відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? (зимовий, українська, святкові).
3. Що виражає прикметник?
Прикметники виражають ознаку:
- кольору (жовтий, червоний, оливковий);
- віку (молодий, сучасний);
- запаху (духмяний, різкий);
- часу (ранній, вчорашній);
- розміру (мініатюрний, гігантський);
- якості (крихкий, цупкий);
- приналежності (братова, мамин);
- простору (далекий, близький);
- матеріалу (золотий, металевий);
- зовнішні прикмети (харизматичний, сивий);
- внутрішні властивості (норовиста, бунтівна);
- ознаки за відношенням до місця (кухонний, сільський, лісовий).
Звісно, один і той самий прикметник може виражати різні ознаки: все залежить від контексту. Наприклад:
- лимонна сукня (колір);
- лимонний пиріг (смак, матеріал);
- лимонний парфум (запах);
- лимонна плантація (місце);
- лимонний настрій (переносне значення, внутрішні властивості).
4. Як підкреслюється прикметник
Можна логічно припустити, що всі прикметники підкреслюються хвилястою лінією. Але це не так – все залежить від їхньої ролі в реченні.
Якщо прикметник виступає означенням – він підкреслюється хвилястою лінією, якщо підметом – однією горизонтальною, прикметники-присудки підкреслюються двома паралельними прямими лініями. Детальніше про синтаксичну роль ви дізнаєтеся далі з цієї статті, або завітавши на онлайн-курси з української мови.
Морфологічні ознаки
До морфологічних ознак прикметника відносимо рід, число та відмінок. Зміна за цими «показниками» залежить від форми іменника, з яким узгоджується прикметник. Наприклад: фісташковий сад, фісташкове морозиво, фісташкова сукня, фісташкові дерева.
Розглянемо морфологічні ознаки прикметників детальніше:
1. Рід прикметника:
- чоловічий – завзятий, кмітливий;
- жіночий – відчайдушна, креативна;
- середній – молочне, золоте.
2. Число прикметника:
- однина – аґрусовий, аґрусова, аґрусове;
- множина – аґрусові.
3. Відмінки прикметників:
- Називний – заячий;
- Родовий – заячого;
- Давальний – заячому;
- Знахідний – заячий (заячого);
- Орудний – заячим;
- Місцевий – (у) заячому.
Розряди прикметників за значенням
За значенням прикметники поділяються на якісні відносні та присвійні. Розряди прикметників виникають передусім через поділ прикметників за характером ознаки. А це своєю чергою відбивається на морфологічних та словотвірних особливостях.
Якісні прикметники
Якісні прикметники називають ознаку предмета, яка може проявлятися в більшій або меншій мірі. Крім того, вони мають такі граматичні ознаки:
- Можна додати прислівник, який позначає ступінь ознаки (надто, трохи): гучний – надто гучний, солодкий – трохи солодкий.
- Формують якісно-означальні прислівники або абстрактні іменники на позначення прикмет: ніжний – ніжно; злий – зло.
- Можуть мати коротку форму: зелен, добр.
- Якщо додати суфікси зменшеності та збільшеності, утворяться похідні прикметники: страшний – страшненький – страшнючий.
За запитом «якісні прикметники приклади» можна знайти багато цікавих варіантів, але для розуміння принципів розподілу прикметників за значенням краще вигадати та запам'ятати власні приклади.
Ступені порівняння прикметників
Основною граматичною ознакою (тобто тією самою суперсилою) якісних прикметників є вміння утворювати форми ступенів порівняння.
Усе пізнається в порівнянні – щось краще, щось гірше, а щось і просто нікуди не годиться. При порівнюванні ознак предметів такі прикметники можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим виділяємо два ступені порівняння прикметників: вищий і найвищий.
Приклад утворення ступенів порівняння: веселий-веселіший-найвеселіший.
Зверніть увагу!
Найросповсюдженішими помилками при утворенні ступенів порівняння прикметників є наступні:
- Вживання слова «самий» для утворення ступенів порівняння (НЕ самий розумний, а найрозумніший).
- Змішування простої (красивіший) і складеної (більш красивий) форм ступенів порівняння (НЕ більш красивіший).
- Підсилювальні частки що, як зі ступенями порівняння треба писати разом: якнайвищий, щонайкращий (НЕ що найкращий).
Відносні прикметники
Як нескладно здогадатися з назви, цей розряд прикметників виражає ознаку опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії чи стану (дощова погода, мамчин синуля, ледаріва примха).
Відносні прикметники виражають ознаки:
- за призначенням предмета (зубна паста, машинне мастило);
- за належністю організації чи установі (обласна рада, християнська спільнота);
- за матеріалом (бетонна вежа, керамічний посуд);
- за просторовими та часовими ознаками (тижневий відпочинок);
- за відношенням до вимірів предметів (п'ятдесятивідсоткова знижка, тридцятиградусна спека).
Присвійні прикметники
Такі прикметники вказують на належність явища, поняття та предмета кому-небудь. Вони відповідають на питання чий? чия? чиє?.
Звісно, найчастіше предмети присвоюються певній людині чи тваринці. Утім, буває по-різному: мамині руки, кицькині вуса, сонячний промінь-син.
Синтаксичні ознаки
1. Означення.
Найзвичніша та найпоширеніша синтаксична роль прикметника – це означення.
Чарівні дівчата і парубки хоробрі – все буде добре, все в нас буде добре.
У цьому реченні прикметники чарівні та хоробрі виступають означенням.
2. Присудок.
Інколи прикметник є іменною частиною складеного присудка.
Вона стала невидимою.
Прикметник невидима разом дієсловом-зв'язкою стала є присудком.
3. Підмет.
Старший наказав бігти, куди очі бачать.
Тут прикметник старший виступає підметом.
4. Не виступає жодним членом речення.
Гаю, гаю, зелен розмаю, любив дівчину, сам добре знаю (Народна творчість).
У цьому прикладі прикметник зелен не є членом речення, оскільки входить до складу поширеного звертання.
Схема розбору прикметника
На прикладі пісні Миколи Мозгового проведемо розбір прикметника як частини мови.
Біда не в тім, що свище вітер лютий.
- Частина мови: прикметник.
- Початкова форма (називний відмінок однини): лютий.
- Група за значенням: якісний, відносний чи присвійний. Ступінь порівняння (для якісних): якісний, нульовий ступінь порівняння.
- Рід (для однини), число, відмінок (визначається за родом, числом і відмінком іменника, від якого залежить прикметник): чоловічий рід, однина, Називний відмінок.
- Форма: повна чи коротка, стягнена або нестягнена (для прикметників жіночого, середнього роду та множини в називному й знахідному відмінках): повна форма
- Синтаксична роль: означення
Прикрашайте власне життя, мову та домівки, і частіше говоріть приємні слова тим, хто поруч! А прикметник точно стане у пригоді для цих добрих і важливих справ. Надважливих і найважливіших!
