Британські вчені довели: щоби вивчити іменник, гумор украй необхідний. А ще необхідно знайти бодай одну статтю, де зібрали все-все про цю частину мови. Хороша новина: таку статтю ви знайшли! Тож звільніть трохи часу, прочитайте наш матеріал і намотайте інформацію на вуса (якщо вони у вас є!).
Що таке іменник
Що таке іменник? Іменник – це самостійна частина мови, яку використовують для позначення предметів, істот, речовин тощо. Тобто всього, що спадає на думку та відповідає на запитання: «хто? що?».
Для чого іменник? Для того, щоби позначити улюбленця всіх вчителів, двієчника за останньою партою та навіть сусідського песика. Іменник як частина мови однаково застосовується для позначення найприємніших та найсумніших речей у світі: дванадцятки та перескладання, мами та ЗНО.
Загальне граматичне значення
Що таке загальне граматичне значення? Це поняття, що вказує на граматичні ознаки частини мови. Іменник, наприклад, вказує на значення предмета. А з погляду граматики, предмет – усе, що відповідає на запитання «хто? що?».
Часто лексичне й граматичне значення іменника плутають. Втім, тут все просто: лексичне значення індивідуальне, притаманне лише іменнику, що розглядається. Натомість граматичне значення притаманне розділам і класам слів.
Наприклад, візьмемо слово «Школа»:
- За лексичним значенням, школа – місце, де діти сумують від двійок та радіють перерві у 20 хвилин.
- За граматичним, школа – це іменник жіночого роду в називному відмінку однини.
Морфологічні ознаки
Морфологія – наука про слово, його будову та форму.
Морфологічні ознаки іменника:
- рід;
- число;
- відмінок;
- відміна.
Морфологічний розбір іменника «Школа» у реченні: «Було б круто, якби ми вчилися у школі 2 дні на тиждень».
Це іменник жіночого роду, однини, Місцевого відмінка, першої відміни.
Рід іменника
Рід – граматична категорія, яка полягає у поділі слів за двома або трьома класами, що традиційно співвідносяться з ознакою чоловічої, жіночої статі або їхньою відсутністю. Відтак існує три роди іменників: чоловічий, жіночий та середній.
- Якщо іменник можна співвіднести із займенником «він», то це слово чоловічого роду.
- Якщо із займенником «вона», то іменник має жіночий рід.
- Якщо із займенником «воно», то іменник середнього роду.
Цікаві факти:
- рід можна визначити лише в іменниках однини;
- редакція 2019 р. Правопису рекомендує вживати фемінітиви: групу слів жіночого роду, альтернативу
- іменникам чоловічого роду, для позначення осіб жіночої статі (учениця, випускниця, психологиня);
- критерії розподілу іменників за родами вкрай розмиті;
- розмиті критерії поділу за родами призвели до виникнення спільного роду (ябеда, базікало);
- рід іменників, назв неістот, не ґрунтується на різниці за статтю (біль – ч.р., казка – ж.р., зло – с.р.);
- деякі іменники можуть вживатися як у чоловічому, так і в жіночому роді (зала – зал, жирафа – жираф).
Зверніть увагу! Існують тонкощі визначення роду в назвах істот і неістот.
Як визначити рід у назвах істот? Потрібно звернути увагу на:
- основу іменника (сестра – брат);
- закінчення (тренерка, плавець);
- зв'язок з іншими словами (майбутня контрольна, смішний жарт);
- суфікс (дослідниця, співак);
- морфологічну будову, якщо це назви птахів та тварин (ч.р. – хом’як, рись, лев, ж.р. – сова, ластівка).
Як визначити рід у назвах неістот? За їхнім закінченням.
- Чоловічий рід: часто мають нульове закінчення (кіт, лід, стіл).
- Жіночий: нульове закінчення або закінчення «а, я» (щастя, зима, дзиґа).
- Середній: закінчення «о, е» або «я» (плем'я, сонце, озеро).
Число іменника
Число – це ознака, яка вказує на кількість. Вона виявляється у протиставленні однини і множини.
За цією ознакою іменники діляться на три види:
- Ті, які можна вживати як в однині, так і в множині.
- Ті, які вживаємо лише в однині.
- Ті, які вживаємо лише в множині.
Зверніть увагу! Більшість іменників можна вживати в однині та множині. У множині іменники не мають роду (рослини, песики, козаки).
Лише в однині вживаються наступні іменники:
- Абстрактні (ненависть, відповідальність, дружба, магія).
- Власні назви (Харків, Дунай).
- Збірні (керівництво, сестринство, дрібнота).
- З речовинним значенням (золото, вапно, мука).
Лише в множині вживаються наступні іменники:
- Конкретні предмети із парною або симетричною будовою (ножиці, шкарпетки).
- Предмети, які сприймаються як сукупність та збірність (гроші, чари).
- Речовинні іменники або ті, що позначають масу та залишки чогось (вершки, ліки).
- Дії, процеси та стани (вибори, піжмурки).
- Часові поняття (сутінки, вихідні).
- Деякі географічні назви (Карпати, Черкаси).
Відмінки іменників
Відмінок – граматична категорія, що виражає синтаксичне відношення іменника до інших слів у реченні. Вона притаманна не лише іменнику, але й іншим частинам мови. Відмінювання іменників необхідне, щоби поєднувати їх з іншими словами у реченні.
Як визначити відмінки іменників?
- Встановлюємо зв'язок слів у реченні: визначаємо головні члени речення.
- Ставимо запитання від підмета чи присудка до іменника.
- Відмінок визначається відповідно до того, яке запитання ми ставимо.
Існує 7 відмінків:
Розгляньмо кожен відмінок і те, що він позначає.
Називний
- суб’єкт (школяр втомився),
- властивість (наша школа – ліцей),
- предмет чи явище (Школа. Сум).
Родовий
- приналежність об’єкта (дерево сусідки),
- носій певної ознаки (блискучість снігу),
- об’єкт, на який спрямовуємо певну дію (читання підручника),
- особа, яка діє (прихід учительки),
- частина цілого (стакан соку).
Давальний
- особа, якій адресуємо дію (подарунок учительці),
- суб’єкт дії або стану (учням не снилося).
Знахідний
- об’єкт, на який спрямовуємо дію (читати підручник),
- міра часу, довжини або простору (пройти шість кілометрів),
Орудний
- робота або певна зайнятість (працювати редактором),
- суб’єкт дії в пасивних конструкціях (задача розв’язана відмінниками),
- об’єкт дії (радіти успіху),
- інструмент або знаряддя дії (писати ручкою),
- місце дії (йти містом);
- спосіб дії (працювати командою);
- міра часу або кількість (товаришувати роками).
Місцевий
- об’єкт дії (говорити про переможця олімпіади);
- місце дії або стан (говорити на задній парті);
- час після завершення будь-які дії (після контрольної).
Кличний
- звертання до суб’єкта чи об’єкта дії (Маріє Іванівно, ви не праві; я переможу тебе, супернику).
Які іменники не змінюються за відмінками?
- Іншомовні слова, що закінчуються голосною літерою: кава, меню (втім, пальто, пальта).
- Жіночі прізвища із закінченнями -о та приголосною буквою: Поліщук, Козленко.
- Російські прізвища, які закінчуються на -ово, -аго, -их: Терово, Черних.
Відміни іменників
Відміни іменників - це граматичні категорії, які ділять іменники на чотири групи за характером основ і відмінкових закінчень.
До жодної відміни не належать:
- незмінювані іменники: табу, кіно, таксі, кенгуру;
- іменники, що вживаються лише у множині: радощі, Карпати, сутінки;
- іменники, що мають прикметникове походження: минуле;
- жіночі прізвища із закінченням на приголосний та -о: Гірус, Любченко.
Лексичне значення іменника
Лексичне значення – це зміст слова, що закріплений у свідомості людей. Зв’язок певного звучання з певним явищем, поняттям, дією.
Розряди іменників:
- Загальні назви – Власні назви
- Назви істот – Назви неістот
- Конкретні – Абстрактні
- Збірні – Речовинні
Загальні та власні іменники
Загальні – позначають предмети в цілому: мем, соцмережа, ціль, серіал.
Власні – позначають окремі предмети або окремих осіб індивідуально: ЗНО, На Урок, Марічка.
Зверніть увагу! Ми щодня вживаємо власні назви в розмові. А на письмі вони мають свої особливості! Тож, щоби не припуститися помилок, варто запам’ятати кілька простих правил.
Розгляньмо особливості власних назв:
- Пишемо з великої букви (Київ, Танчинець).
- можуть складатися з одного або кількох слів (Чернівці, Марія Іванівна, Східносибірське море).
- беремо у лапки назви книг, фільмів, кораблів, літаків тощо (літак «Мрія», книга «Кобзар»).
- іноді власні назви переходять у загальні, і навпаки (кобзар як український народний співак та «Кобзар» як назва твору Шевченка; вельвет як бавовняна тканина та Вельвет як ім’я сусідського котика).
Істоти та неістоти
Неістоти відповідають на запитання «Що?»: мем, соцмережа, ціль, серіал.
Істоти відповідають на запитання «Хто?»: королева, Марія Іванівна, Гаррі Поттер.
Конкретні й абстрактні іменники
Конкретні назви можна пізнати органами чуття: Марія Іванівна, мем, телефон.
Абстрактні назви не можна пізнати органами чуття: знання, справедливість, капіталізм.
Цікаво знати! Абстрактні іменники часто мають суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.
Збірні та речовинні іменники
Збірні іменники позначають сукупність ідентичних або схожих предметів, які можуть сприйматися як одне ціле. Наприклад, учнівство, сестринство, зілля.
Речовинні назви позначають однорідну речовину та мають лише форму однини (золото, срібло), або лише множини (гроші, парфуми).
Keep calm, відвідуйте цікаві онлайн-курси з української мови та зберігайте статтю!
