Доволі давно, у середині минулого століття, українській культурі було непереливки. За часів срср вона не могла розвиватися так, як зараз, її утискали та забороняли. Але наприкінці 50-х років ХХ століття почалася так звана «відлига»: у 1956 році відбувся ХХ з’їзд комуністичної партії радянського союзу, що засудив культ особи Сталіна й узяв курс на десталінізацію. Тож і до української літератури тогочасна влада почала ставитися ліберальніше.
І от у 60-ті роки з'явилося молоде покоління митців, яке виступало за захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. А оскільки розквіт руху припав якраз на 60-ті, то цих митців так і назвали – шістдесятники.
Хто входив до руху?
- Поети: Василь Симоненко, Ліна Костенко, Василь Стус, Борис Олійник, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, Іван Драч.
- Прозаїки: Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Валерій Шевчук.
- Публіцисти, критики й правозахисники: В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Іван Світличний, Олекса Тихий, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Віталій Дончик.
- Кіномитці й театральні діячі: Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Лесь Танюк, Леонід Осика.
- Малярі та графіки: Опанас Заливаха, Алла Горська, Галина Севрук.
Що вони робили?
Головною метою шістдесятників була демократизація суспільно-політичного життя, збереження української мови і культури, можливість вілно творити без заданих державою рамок (а тоді панував соцреалізм і всі мали працювати саме в цьому стилі).
Соцреалізм – термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства». Соцреалізм був єдиним офіційно дозволеним в срср «творчим методом» літератури і мистецтва.
Вважалося, що будь-яке мистецтво має прославляти політику комуністичної партії, розповідати про чудове життя в срср, співати оди тогочасним героям (нерідко вигаданим). Чи багато в таких творах саме творчості? Очевидно, що не дуже. Так, хтось (зазвичай не надто талановитий) підлаштовувався та почувався непогано, але дійсно талановитим людям було складно.
І тут з'явилися шістдесятники. Молода генерація культурних діячів, які одразу вразили виходом за межі офіціозу. Вони влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, проводили вечори пам’яті репресованих митців, ставили театральні п’єси, які раніше замовчували.
Своєю творчістю вони боролися за українську мову та культуру, відроджували національну свідомість, привертали увагу читачів до важливих світоглядних тем. Зрештою, вони нарешті говорили не лише про партію, а про те, що було важливим та зрозумілим для українців.
Але «відлига» закінчилася та почалася епоха «застою». Що це означає? Що партія взяла курс на так званий неосталінізм, тож і тиск на митців значно посилився, а країною прокотилася хвиля арештів. І так сталося, що хтось пішов на певний компроміс із владою, когось перестали друкувати (надовго або назавжди), а хтось, на жаль, загинув.
Відомі постаті
Усі шістдесятники – цікаві та непересічні особистості. Але все ж декого варто відзначити окремо.
Василь Стус
Безсумнівно великий український поет, один із найяскравіших представників дисидентства, Герой України (нагороджено в 2005 році, посмертно). Його першу збірку віршів «Круговерть» друкувати не захотіли (ще б пак), так само, як і другу – «Зимові дерева» (вона вийшла в самвидаві). Третя збірка «Веселий цвинтар» була видана за кордоном. Черверта – «Час творчості» – була створена вже під час перебування під першим арештом.
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
Добро і правдо віку. Через сто
Зневір. Моя душа, запрагла неба,
В буремнім леті держить путь на стовп
Високого вогню, що осіянний
Одним твоїм бажанням. Аж туди,
Де не лягали ще людські сліди,
З щовба на щовб, аж поза смертні грані
Людських дерзань, за чорну порожнечу,
Де вже нема ні щастя, ні біди.
I врочить порив: не спиняйся, йди,
То – шлях правдивий. Ти – його предтеча.
Сергій Параджанов
Український та вірменський кінорежисер, сценарист, композитор. Людина, яка назавжди ввійшла в історію України, знявши легендарний кінофільм «Тіні забутих предків» (за мотивами однойменної повісти Михайла Коцюбінського), який, до речі, посідає перше місце у списку 100 найкращих українських фільмів. Стрічка отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанова вітали з шаленим успіхом такі легендарні режисери як Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Акіра Куросава та Анджей Вайда.
Ліна Костенко
Певно, одна з найвідоміших поеток, неймовірно популярна і досі. Шістдесятниця, дисидентка, лауреатка Шевченківської премії, володарка Ордену Почесного Легіону. І людина, яка відмовилася від звання Героя України. Авторка легендарного роману у віршах «Маруся Чурай» та безлічі неймовірних віршів.
На світі можна жить без еталонів
На світі можна жить без еталонів,
по-різному дивитися на світ:
широкими очима, з-під долоні,
крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.
Від того світ не зміниться ні трохи,
а все залежить від людських зіниць:
в широких відіб’ється вся епоха,
у звужених – збіговисько дрібниць.
Цікаві факти про літературний спротив
- 4 вересня 1965 відбувся перший відкритий протест проти арештів представників культурного руху. Сталося це на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.
- Першими рупорами шістдесятників в Україні були Ліна Костенко та Василь Симоненко.
- Саме із появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація звинувачувала попередників у сталінських злочинах, пристосуванстві до режиму, нездатності дійсно творити.
- Старші письменники, зокрема Павло Тичина, Платон Воронько, Микола Шеремет і Михайло Чабанівський, були не в захваті від шістдесятників.
- Шістдесятників звинувачували в націоналізмі, їхні літературно-мистецькі зустрічі розганяли, закривали культурні клуби.
- У середині 60-х вони розпочали формування політичної опозиції до комуністичного режиму. Стали активними учасниками дисидентського руху в Україні.
- Рух шістдесятників було започатковано поетами, але він швидко масштабувався та став справжнім культурним феноменом.
Шістдесятництво – унікальне явище, про яке важливо знати більше. А ще це просто дуже цікаво! Тож не гайте часу та проходьте наш новий інтернет-конкурс «Шістдесятники: літературний спротив». Ми розповімо вам про людей, які в страшні часи тоталітаризму, замовчувань, переслідувань і покарань за «інакомислення» знаходили в собі сили боротися за українську мову, культуру та свободу. Беріть участь у конкурсі та не забудьте розказати про нього друзям!
