Жодна наукова стаття не обходиться без анотації – це майже невід'ємна частина. Але написати правильну анотацію не завжди просто. Утім, усе реально. Про те, як написати анотацію до статті, поговоримо далі. 

Як написати анотацію до статті

Жанрове розмаїття української мови не припиняє дивувати. А науковий стиль має безліч різновидів: реферати, конспекти, тези та, врешті-решт, анотації. Останні поєднують у собі науковий та інформативний стиль. І саме завдяки анотаціям читач отримує основну інформацію про статтю. Чи потребує вона уваги? Що автор хотів донести публікацією? Які питання висвітлені, а що навпаки оминули увагою?

Структура і зміст анотації, її види, основні правила складання анотації та відповіді на розповсюджені запитання – все це ви знайдете в нашому матеріалі. І, звичайно, приклад анотації від нашої редакції!

Що таке анотація до статті 

Анотація (від франц. «зауваження») – це коротка характеристика статті, що містить перелік основних питань роботи та має скласти первинне враження про публікацію.

Кілька речень максимум на 1000 символів – саме такий розмір ідеальної анотації. І цього має бути достатньо, щоб викласти основну думку публікації та переконати читачів звернутися до неї або назавжди відкласти анотовану статтю. Тож перед людиною, яка пише анотацію, постає доволі важливе завдання. І від того, чи впораєтеся ви з ним, залежить майбутнє та доля роботи!

Структура і зміст анотації

Якою ж має бути анотація, яка точно спрацює так, як треба? Вона має певну структуру: 

• Актуальність. Окресліть важливість дослідницької проблеми чи запропонованого проєкту. Читач із перших слів має розуміти, чому це питання потребує окремої уваги та вивчення.
• Постановка проблеми. Які питання автори статті намагаються вирішити? Тут треба висвітлити мотивацію та мету роботи, якщо вони не зазначені у статті.
• Шляхи вирішення проблеми. Як автори пропонують розв’язати проблему? Якщо стаття не містить експерименту (наукова робота), на цьому етапі слід коротко перерахувати теоретичні питання, що досліджувалися, та методологію роботи. Якщо метод роботи нетиповий, на ньому слід зосередити окрему увагу.
• Результати та висновок. У кінці варто зазначити, наскільки проведена робота розширила уявлення про відповідні питання. Може, стаття запропонувала нове рішення проблеми? Не забудьте це вказати! Висновки можуть супроводжуватися рекомендаціями, оцінками, пропозиціями, гіпотезами, описаними в статті.

Чого варто уникати під час написання анотації до статті? Найчастіші помилки:

• Надмірна деталізація. В анотації необхідно уникати зайвих деталей, конкретних цифр, таблиць, малюнків, схем, діаграм та формул. Ви маєте презентувати статтю та заінтригувати читачів, а не створити нову публікацію.
• Великий розмір анотації. Робота не має перевищувати 100-250 слів (1000 символів). Лаконічність – сестра таланту! Пишіть найголовніше.
• Складність! Навіть якщо мова йде про анотацію до наукової статті технічної спеціальності, всі слова мають бути зрозумілими цьому колу людей. Відмовтеся від складних дефініцій, фразеологізмів та речень.
• Загальні слова. Зовсім не означає, що треба спрощувати публікацію до загальних фраз, а речення робити якомога довшими й складнішими. Навпроти, залишайтеся лаконічними.
• Художній стиль. Найчастіша помилка під час складання анотацій – написання від першої особи. Такі конструкції як «на мою думку», «аналізуючи статтю» далекі від науково-інформативного жанру, до якого належать анотації.
• Узгодження часів. Логічніше писати анотацію у минулому часі.

Зразок анотації до статті «Новий закон України про повну загальну середню освіту»:

Публікація актуалізує питання юридичної обізнаності молоді та висвітлює основні зміни у законі України про повну загальну середню освіту. Низький рівень знання своїх прав школярами зумовлений відсутністю відповідної інформації простою мовою на популярних сайтах. Робота містить огляд основних положень оновленого нормативного акту, а саме: освітні заклади, їхнє фінансування, мова навчання, зарахування дітей, їхня територіальна доступність тощо. Підсумовуючи, цей матеріал на інтернет-платформі для школярів — великий крок до підвищення юридичної компетентності сучасної молоді.

Види анотацій

1. Довідкова анотація

Задали анотацію як домашнє завдання? Скоріше за все це – довідкова анотація до статті. Для її складання не потрібно морочитись і вигадувати велосипед, усі відповіді можна знайти у самій статті. Ваше завдання – лише привернути увагу до роботи. Що слід окреслити у довідковій анотації? Розкрийте основну думку заголовка, коротко викладіть зміст статті та повідомте необхідні дані про авторку або автора. Якщо ви ще й визначите цільову аудиторію та охарактеризуєте ілюстрації у роботі, додаткові бали вам гарантовані!

2. Рекомендаційна анотація

Якщо ви давно мріяли про професію критика, складання анотації рекомендаційного виду припаде вам до душі. У ній має бути елемент критики, що повинен переконати читачів ознайомитися зі статтею. Окрім коментарів щодо змісту роботи, доречно поставити власну оцінку статті, порівнюючи її з іншими дотичними роботами.

Правила написання гарної анотації

1. Коротка характеристика статті не повинна переказувати її зміст. Саме тому не можна переносити в анотацію пропозиції або фразу зі статті.
2. Перш ніж почати писати анотацію до статті, варто знати, що матеріали, які в ній не згадуються, наводити не потрібно. Навіть, якщо вони дуже доречні. І навіть, якщо дуже хочеться! Це зайва інформація.
3. Якщо заголовок статті не розшифровує її тему, мету, предмет дослідження, то варто вказати на це в анотації. І розшифрувати заголовок за автора!
4. Доречно згадати виявлені у процесі роботи закономірності та взаємозв’язки, підкресливши їхню новизну.
5. Мова анотації має відповідати науково-технічному стилю, бути простою, чіткою і лаконічною.

Найпоширеніші запитання щодо написання анотації 

1. Чи відрізняється анотація до наукової та не наукової статті?

Зазвичай анотація до наукової статті – завершальний етап дослідження, що готується самим автором після ретельного редагування майбутньої публікації. Все ж, як би там не було, а правила написання анотацій є універсальними! Хіба що в анотації для наукової роботи варто приділити більше уваги на описі її практичної та наукової значущості.

2. Які функції виконує анотація?

• Дає зацікавленій людині, яка хоче ознайомитися зі змістом дослідження, можливість визначити його основний сенс.
• Дозволяє зрозуміти, чи має це першоджерело практичне значення для людей, що потенційно зацікавлені у темі публікації.
• Полегшує пошук потрібної інформації і документів будь-де (наукові, бібліотечні, автоматизовані системи).

3. До якого жанру належить анотація?

Науковий стиль в українській мові багатий на жанри та має кілька різновидів. До одного з них належать реферати, конспекти, тези, анотації. Цей вид має назву «науково-інформативний стиль», тобто завдяки зазначеним жанрами читач отримує необхідну вижимку інформації.

4. Із чого складається анотація?

Цей жанр науково-інформативного стилю містить дві обов’язкові частини. У першій неодмінно характеризується першоджерело, визначається мета, яку ставив перед собою автор, його головна думка, масштаби дослідження. Описуються також методологія роботи і отримані результати.

Друга частина визначає аудиторію, на яку розрахована анотована стаття. В цьому випадку неодмінно треба визначити, наскільки доступна мова викладу.

У деяких випадках анотації до статей можуть містити додаткову інформацію. У них доречно розповісти про композиції, структуру першоджерела, а також ознайомити з використаними у ньому ілюстративним матеріалом. На закінчення не зайвим буде вказати, які нові думки і міркування висловлені автором у дослідженні, ознайомити з його висновками або рекомендаціями.

5. Що необхідно пам’ятати під час написання анотації?

Для читачів та часто фахівців в окремій галузі знань, стаття слугуватиме коротким рефератом. Він дозволяє визначити необхідність звернення до повного тексту статті. За анотацією буде оцінюватися глибина проведеного дослідження, його новизна та актуальність.